Чи можуть відправити у відпустку без збереження зарплати з ініціативи роботодавця?

Мінсоцполітики в листі від 19.09.2013 р. № 416/13/116-13 нагадало, що примусове відправлення працівників у відпустки без збереження заробітної плати є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавець повинен бути притягнутий до відповідальності.
Так, зазначено, що Законом «Про відпустки» передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, що надаються працівникам у силу суб'єктивного права, що належить їм за законом, тобто в обов'язковому порядку, і відпусток, що надаються за погодженням сторін (роботодавця та працівника). Статтею 26 Закону визначена відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін. За сімейними обставинами та з інших причин працівникові може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, але не більше, ніж на 15 календарних днів на рік.
Важливими гарантіями при наданні відпусток без збереження заробітної плати, встановлених ст.ст. 25 і 26 Закону, є те, що на час їх надання за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування в таких відпустках відповідно до пункту 4 ст. 9 Закону зараховується в стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Мінсоцполітики роз'яснило, що відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов'язковому порядку (ст. 25 Закону), та відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону) надаються тільки за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця.
Функції державного контролю за дотриманням законодавства про працю, у т. ч. про відпустки, здійснює Державна інспекція України з питань праці та її територіальні органи, в які працівники мають право звернутися за захистом своїх трудових прав.

jurliga.ligazakon.ua

За матеріалами hitjob.com.ua