Шпаргалки були, є й будуть!

Майже кожен хоча б раз у своєму житті писав шпаргалки. Саме цій темі й вирішили присвятити нову експозицію в Музеї історії школи в Нюрнберзі (Баварія). Там зібрали найбільшу в Європі колекцію шпаргалок з усього світу.

З 1928 року й до сьогодні, від Танзанії до Коста-Ріки. Така хронологія і географія шпаргалок, які вмістив у себе Музей історії школи у баварському місті Нюрнберґ. На виставці представлено загалом понад 1300 експонатів – від звичайних маленьких записок до справжніх винаходів, які заслуговують якщо не на премію, то хоча б на увагу.

Глобальне явище

Серед таких диво-шпаргалок і затиснуті в старий ручний годинник два «рулончики» з відповідями на підсумковий шкільний іспит 1956 року з Німеччини, і записи на вирізаній стінці пакету з-під соку з Йорданії, й ціла «обойма» шпаргалок у нашитих кишеньках на реміні з Росії. Школярі списували і списують в усьому світі. «У нас є шпаргалки з Китаю, Японії, Танзанії, Намібії, США, Коста-Ріки, Єгипту», - розповіла «Німецькій хвилі» співробітниця музею Кароліна Тайзен.

Таку експозицію із задоволенням відвідують як школярі, так і їхні батьки. Також серед туристів вона користується підвищеною увагою. Багато для кого ця виставка – чергова розвага, адже вона є незвичною, багато хто приходить тому, що тут є «шпаргалка» Леманна (воротаря збірної Німеччини з футболу), розповіла Тайзен. «Та водночас шпаргалки – це те, з чим себе може ідентифікувати кожен, - каже вона. – Те, що можна легко обговорювати між собою, що об'єднує молодих і старих, батьків і дітей».

Унікальний експонат

«Шпаргалка Леманна» - справді унікальний експонат музею. Йдеться не про його шкільні роки, а про ¼ фіналу Чемпіонату світу з футболу 2006-го року, який відбувся в Німеччині. Тоді німецький голкіпер сховав у свою гетру нотатки про те, як звикли бити стандарти аргентинські футболісти. У підсумку Леманн відбив 2 пенальті й вивів свою збірну до півфіналу.

Є в музеї і копія шпаргалки першого канцлера ФРН Конрада Аденауера. Тож, навіть люди такого штибу в дитинстві мали звичку списувати. Тому з'ясувати мотиви й передумови, що керують людиною при створенні шпаргалок, – наукова мета працівників музею і вчених, які займаються шкільною проблематикою.

Більше користі, ніж шкоди

Допомогти вченим у цьому можуть і думки самих відвідувачів, які вони залишають на виставленій у музеї дошці. «Думки дуже різні, що свідчить про те, що тема дуже дискусійна, - каже Тайзен. - Деякі школярі пишуть, що «шпаргалки – це дуже класно, цим треба займатися!». На таке ми навіть не розраховували. З іншого боку, дехто пише дуже критично. Наприклад, що шпаргалки – це самообман».

Навіть викладачі розходяться в своїх поглядах на шпаргалки. Одні засуджують таку практику, інші ставляться до них спокійно, ба навіть вітають шпаргалки – мовляв, для виготовлення справді хорошої «шпори» треба перелопатити купу матеріалу, вибрати найголовніше і ще все це власноруч занотувати. Хочеш чи ні, але після такої роботи хоч щось у голові та залишиться… Виставка шпаргалок у Нюрнберзі триває – до 31 жовтня.