Сьогоднішні українські тенденції - жінки на "чоловічих" посадах

У наш час жінка на керівній посаді вже нікого не дивує. Однак, як виявилося, останнім часом на українському ринку праці простежуються тенденції, не зовсім вписуються в поняття про гендерну рівність.

Сьогоднішні українські тенденції

Як відзначають аналітики рекрутингової компанії "Форсаж", сьогодні ставлення українських роботодавців до жінок на керівних позиціях характеризується наступними тенденціями:
1.Большінство роботодавців впевнені, що жінка є надійним і відданим співробітником: вона старанна, може багато і витривало працювати, навіть в самих складних ситуаціях.
2. Останнім часом кількість жінок у топ-менеджменті компаній збільшилася, порівняно з періодом 5-річної давності. Пані часто очолюють напрямки маркетингу, продажів, фінансів і, звичайно ж, HR. Проте як і раніше залишаються вкрай закритими для них сфери, пов'язані з управлінням підприємствами важкої промисловості, машинобудування, IT, інвестиційними структурами.
3. Роботодавці вважають за краще бачити на позиціях фронт-офісу приємних і зовні привабливих жінок. Зовнішність жінки дійсно впливає на розвиток кар'єри в бізнесі.
4. Одна з останніх тенденцій у сприйнятті жінок-керівників полягає в тому, що незаміжні дами у віці 28-35 років перебувають у групі ризику у роботодавців. Логіка тут така: якщо жінка незаміжня в такому віці значить, у неї або "складний характер", або ж вона кар'єристка, і є ризик, що за допомогою роботи така співробітниця буде компенсувати власні проблеми, пов'язані з невлаштованим особистим життям. Так розмірковує сьогодні більшість середньостатистичних роботодавців, відзначають рекрутери.

Фахівці кадрового ринку відзначають, що дана ситуація сильно відрізняється від недавнього сприйняття незаміжніх дам у бізнесі. Кілька років тому багато хто віддавав перевагу наймати на керівні позиції жінок незаміжніх, необтяжених сім'єю і дітьми, пояснюючи це тим, що такий фахівець буде максимально "викладатися" на роботі. Сьогодні бажана співробітниця - керівник це жінка заміжня, з дітьми, вік яких дозволяє мамі працювати в повноцінному режимі, та, у якої все добре і стабільно в особистому житті.
5. Найчастіше роботодавець не оголошує справжню причину відмови в прийомі на роботу жінкам з категорії "ризику", мотивуючи відмову іншими причинами, які, до речі, йому буває досить важко знайти. Однак, за спостереженнями рекрутерів, основна причина таких відмов пов'язана саме з невлаштованим сімейним станом такого фахівця.
6. Як і раніше в Україну працює велика кількість компаній, які не готові віддати перевагу жінці, при відборі кандидатів на вакансії "директор", "генеральний директор". За інших рівних умов більшість українських бізнесменів схильні бачити першою особою своєї компанії чоловіка. У більшості міжнародних компаній гендерні відмінності, а також особисте життя людини не є перешкодою для успішної побудови кар'єри керівника, але в Україні сьогодні ми можемо спостерігати формування деяких стереотипів в цьому плані.
"Якщо б ми жили в Європі або ж в Америці, то дану ситуацію можна було б оцінити як прояв якоїсь дискримінації з боку роботодавців відносно працівників. Адже особисте життя людини - це її особисте життя", - говорить керівник компанії "Форсаж" Олена Грищук .
За її словами, робити висновки щодо того, що людина буде неуспешен на основі чинника відсутності у нього сім'ї - вкрай невірно. Експерт рекомендує роботодавцям бути більш акуратними з такого роду висновками, а жінкам - звертати увагу не тільки на професійні та кар'єрні сторони свого життя. "Адже, як показує практика, сьогодні влаштоване особистого життя є одним із чинників успіху і реально піднімає вагу кандидата в очах роботодавця", - додає вона.

Психологи називають прості причини

Ситуацію з назанчения жінок на керівні посади прокоментувала психолог-консультант з підбору персоналу, профорієнтації та побудові кар'єри, член професійної асоціації психологів "Фрея" Марина Адаменко.

"Пояснення даної ситуації, можливо, здасться простим, але саме такі аргументи часто проговорюється в неофіційних бесідах з роботодавцями. Роботодавці вже отримали досвід співпраці з незаміжніми жінками у віці 28 -35 років і усвідомили, що проблеми, пов'язані з невлаштованим особистим життям жінки нікуди не зникають і не компенсуються роботою і кар'єрою. Материнський інстинкт ніхто не відміняв. Зауважте, це інстинкт, а не стереотип, яким є уявлення про кар'єру сучасної жінки ", - розповідає М. Адаменко.
За словами психолога, саме цей інстинкт є для жінки драйвером в пошуку постійного партнера. І щоб жінка не заявляла, в підсвідомості у неї завжди працює план реалізації закладеної природою програми. Будь-то через пошук супутника життя, який може гарантувати матеріальну забезпеченість самій жінці і її потомству, або через кар'єру, яка гарантує ту ж саму забезпеченість.
"Тому роботодавців лякає не сам факт, що жінка не заміжня у віці 28-35 має" складний характер ", і вона кар'єристка, а ризик того, що настане момент, коли така співробітниця почне думати, що їй вже пора облаштовувати особисте життя. І тоді вона почне вирішувати свої особисті проблеми, і навіть, можливо, вирішувати їх в робочому колективі. А це загрожує втратою співробітника або проблемами в колективі ", - відзначає Адаменко.
На її думку, сама жінка повинна прислухатися до себе і чесно зізнатися, на який термін вона може відкласти вирішення своїх особистих проблем. Необхідно бути щирою, перш за все, з собою і потім - з оточуючими, тоді й самі проблеми швидше вирішуватися.

Успіх залежить від професіоналізму, а не від статі

Що ж стосується твердження, що людина, не успішний в особистому житті, не буде успішним і в роботі, психолог зазначила, що людина реалізує себе як в особистому житті, так і на роботі, і, згідно піраміді потреб людини, складеної американським психологом Маслоу, це необхідні складові гармонійного розвитку особистості. Названі потреби Маслоу розташував на одному рівні, назвавши їх соціальними: соціальні зв'язки, спілкування, прихильність, турбота про інше і увагу до себе, спільна діяльність.
"У результаті можлива компенсація нестачі в одній сфері за рахунок примноження успіхів в іншій. Але практично завжди проблеми в особистому житті відбиваються і на трудової діяльності. Інша справа, що деяких неуспіхи в особистому житті можуть змотивувати на більш інтенсивну реалізацію себе в кар'єрному плані. Однак це все одно буде тимчасове явище, а потім людина повернеться до вирішення своїх особистих проблем, або, в іншому разі йому загрожує перспектива стати клієнтом психолога або навіть психіатра ", - розповідає Адаменко.
Однак наскільки логічно з точки зору роботодавця, який бажає отримати максимально ефективного співробітника на директорській посаді, віддавати перевагу чоловікам?
"Все-таки це питання інтересів роботодавця. Я думаю, що відповідальний роботодавець завжди віддасть перевагу професіоналові, навіть якщо це жінка. Інша справа, що наше ділове співтовариство по більшій частині залишається маскулінних, а це визначає і перевагу у виборі топ-менеджменту", - відзначає фахівець.

На "чоловічих" посадах потрібні чоловічі якості

З точки зору фізіології, для чоловіків характерна агресивність у досягненні цілей (у позитивному сенсі): це наполегливість, цілеспрямованість, завзятість, стійкість до стресів. У той же час жінка за своєю природою - м'якша, комунікабельна, уважна, зазначає психолог.

Тому, за її словами, жінкам корисно використовувати свої природні якості, а відсутні якості (наполегливість, діловитість, агресивність у ділових відносинах) варто виховувати й культивувати в собі.
"Тільки своїми професійними досягненнями, високою вмотивованістю, націленістю на результат зможе переконати роботодавця жінка, що претендує на високий керівний пост. Причому в умовах нашого суспільства ці якості повинні бути на ступінь вище, ніж у чоловіка, що претендує на ту ж посаду", - резюмувала М . Адаменко.