Що таке "синдром рятівника"?

Люди, які страждають на “синдром рятівника”, постійно відчувають необхідність когось рятувати. Вони весь час шукають навколо себе людей, які потребують допомоги, й із задоволенням надають її, навіть якщо це вимагає від них жертв.

Багато людей з синдромом рятівника вірять: чим більше добра вони зроблять, тим щасливішим буде їхнє власне життя. Безумовно, у цьому є частка правди. Усе в цьому світі повертається: і гарне, і погане, але при цьому, роблячи добро, не можна зневажати власними інтересами. Все повинне бути в міру, інакше ви ризикуєте замість того, щоб жити повноцінним насиченим життям, 24 години на добу розгрібати чужі проблеми. Звичайно, самопожертва - це шляхетно, але ви не маєте на це право. Вам дане життя й ви повинні бути за це вдячні. Мрійте, ставте перед собою мети, розвивайтеся. Знайдіть золоту середину між егоцентризмом і абсолютним альтруїзмом і дотримуйтеся її.

Головна проблема “рятівників” у тому, що занадто багато людей намагаються сісти до них на шию. Ці люди настільки звикають до їхньої безвідмовності, що починають приймати допомогу від них, як належне, без частки подяки та край обурюються, якщо не одержують таку. Інакше кажучи, багато хто ними просто користуються.

Як би вам не хотілося творити добрі справи, пам’ятайте, що ви ніколи не зробите щасливими інших людей, поки нещасливі самі та ніколи не будете щасливими, поки не зробите щасливою хоч одну людину. Ось чому, творячи добро, не можна забувати про себе, а вдосконалюючи власне життя, необхідно пам'ятати про інших. Все повинне бути збалансоване.

Навчиться не тільки допомагати, але й просити про допомогу, коли це необхідно. Це дуже важлива навичка спілкування.