Яким способом покладається матеріальна відповідальність на працівника?

Частина друга статті 131 та стаття 139 КЗпП України прямо зобов’язують працівника бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації (далі — підприємство) і вживати заходів до запобігання шкоді, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. У КЗпП (ст. 130) зазначається, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну ними підприємству порушенням покладених на них трудових обов’язків.

Матеріальна відповідальність працівника — це вид відповідальності, який полягає в обов’язку працівника відшкодувати в установленому законом порядку і розмірах шкоду, заподіяну підприємству, де він працює, внаслідок невиконання чи неналежного виконання без поважних причин трудових обов’язків.

Під час покладення матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються встановленням відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли таку шкоду заподіяно підприємству винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність зазвичай обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Отже, роботодавець вправі притягнути працівника до матеріальної відповідальності, коли є юридичні факти (умови), вичерпний перелік яких містить стаття 130 КЗпП:

— порушення працівником трудових обов’язків;

— наявність прямої дійсної шкоди;

— причиновий зв’язок між порушенням і шкодою;

— вина працівника.

Якщо бракує хоча б одного з перелічених фактів, це унеможливлює притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

Обов’язок доводити обставини заподіяної шкоди, тобто наявність зазначених юридичних фактів, відповідно до статті 138 КЗпП, покладається на роботодавця.

Матеріальна відповідальність може бути покладена на будь-якого працівника, який уклав трудовий договір з роботодавцем (підприємством чи фізичною особою). Аби покласти матеріальну відповідальність на працівника, необов’язково укладати з ним договір про повну матеріальну відповідальність.

Законодавство не виключає притягнення до матеріальної відповідальності неповнолітніх працівників. Але неповнолітні працівники не можуть нести повну матеріальну відповідальність на підставі договору про індивідуальну чи колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.

Слід зазначити, що матеріальна відповідальність працівників може наставати як у випадку, коли працівник безпосередньо своїми протиправними винними діями завдав матеріальної шкоди, тобто безпосередньо знищив, зіпсував, пошкодив, викрав, розтратив певні матеріальні цінності чи допустив їх недостачу, так і у випадку, коли безпосередньої шкоди завдали треті особи, сили стихії тощо, але це сталося внаслідок невиконання чи неналежного виконання без поважних причин своїх трудових обов’язків відповідного працівника. Скажімо, внаслідок неналежного виконання сторожем своїх обов’язків сталася крадіжка матеріальних цінностей роботодавця, вчинена третіми особами. Чи то керівник підприємства не вживав відповідних заходів, аби полагодити дах на складських приміщенням, через що дощові води залили та відповідно зіпсували матеріальні цінності, що зберігалися у цих приміщеннях.

Залежно від форми вини, особи працівника та інших обставин, за яких заподіяно шкоду, на працівника може покладатися обмежена чи повна матеріальна відповідальність. В окремих випадках законодавством може встановлюватися підвищена матеріальна відповідальність.

Джерело: http://kadrovik.com.ua/