Профорієнтація - фрезелювальник

Фрезерування – процес механічної обробки твердих матеріалів, під час якого ріжучий інструмент – фреза здійснює обертальні рухи з певною швидкістю, а оброблювана заготовка поступово подається у зону різання.

На фрезерних верстатах можна обробити майже всі види поверхонь. Фрезерування – один з основних способів обробки матеріалів різанням. Важко назвати деталь машини, якої б не торкались умілі руки фрезерувальника.

Фрезерувальники обробляють площини, зубців шестерень, виготовляють прорізи (шліци), ріжуть метал за певними розмірами.

З метою скорочення часу при роботі фрезерних верстатів все більше застосовується автоматизація та механізація робочого циклу. Верстати оснащуються швидкодіючими затискуючими пристроями, що механізують найбільш трудомісткі допоміжні операції.

Фрезерувальник працює на різних універсальних та спеціалізованих верстатах. Різальним інструментом є фреза, що має декілька зубців, кожний з яких є різцем.

Обслуговуючи верстати з програмним управлінням, фрезерувальник налаштовує їх на потрібний режим і спостерігає за ходом автоматичного процесу обробки деталей. Він добирає необхідний різальний та вимірювальний інструмент і пристосування, робить розрахунки режимів різання, контролю якості виробів, що виготовляє.

Фрезерувальник працює, як правило, у дві зміни в закритому приміщенні. Він обслуговує один або декілька верстатів. Темп його праці залежить від індивідуальних особливостей.

Фрезерувальник виготовляє дуже точні деталі, контролює їхні розміри вимірювальним інструментом. Ці операції неможливо виконувати без відмінного зору. Добрий слух допомагає виявляти несправності верстата та неправильність вибраного режиму різання.

Працює фрезерувальник стоячи, тому є підвищені вимоги до стану його опорно-рухового апарату.

Виконання точних операцій вимагає концентрованої уваги, відмінної координації рухів рук; акуратність та обережність під час роботи дозволяють уникати травм. Фрезерувальник повинен мати швидку реакцію, оперативний склад мислення.

Не варто прагнути до оволодіння професією людям, які страждають хворобами, пов'язаними з втратою свідомості, вадами шкіри серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату.

Цією професією можна опанувати в професійно-навчальних закладах, безпосередньо на виробництві та через державну службу зайнятості.