Україна стрімко втрачає ринки збуту металу та невдовзі може втратити ще й курс національної валюти

У WSA підрахували, що за квітень світове виробництво сталі скоротилося на 3%. Україна втратила 3,1%. Начебто нічого особливого. Країна йде в руслі ринкових тенденцій. Які можуть бути претензії?
Але, по-перше, далеко не всі країни втратили 3%. А по-друге, і це головне – темпи зниження виробництва сталі за перші чотири місяці саме в Україні найбільші, і цифри виглядають просто катастрофічними.
За січень-квітень металурги скоротили виробництво на 11%. Гіршого результату немає в жодної країни зі списку сталевих лідерів. Після України за темпами падіння друге місце символічно посідає Німеччина. Але в німців лише 5% спаду. І вони перебувають за обсягами виробництва сталі далеко попереду українців.
Ще недавно Україна випереджала Туреччину й Бразилію. Але рік у рік держава втрачає свої позиції. Якщо порівняти квітень до квітня, ситуація виглядає просто загрозливо. Тут уже не 11% спаду, а всі 17,7%!!! Україна перебуває на межі вильоту зі списку першої десятки. Чим це загрожує, можна буде дізнатися незабаром.
На частку чорної та кольорової металургії припадає трохи менше, ніж 30% усього експорту країни. Тобто металурги залишаються основними постачальниками валюти в Україну. І якщо це джерело почне всихати, то можна з упевненістю сказати, що у стабільності національної валюти виникнуть дуже серйозні проблеми.
За великим рахунком, у металургів два виходи із ситуації. Перший – розширити ринки збуту, другий – зіграти на зниженні курсу гривні.
Очевидно, що перший шлях не найлегший. Необхідно вплутуватися в конкуренцію, що постійно посилюється, із виробниками з розвинених країн, які, сякі-такі, не скупилися на модернізацію свого виробництва та не займалися примітивним виведенням валюти із країни в офшори в період високих цін на метал. Швидко провести технічну революцію неможливо, до того ж це дорого. Плюс до всього дорогий російський газ не залишає цінових переваг навіть у разі відновлення виробництва. Якщо Україна збирається закуповувати блакитне паливо в Німеччині, дуже сумнівно, що німецькі сталеливарники втратять свої переваги перед українськими. І це не кажучи про російських або китайських металургів, у яких не лише нові технології, а й дешевий газ.
Теоретично зовнішні ринки збуту можна було б замінити внутрішнім. Але останні роки завзятої боротьби за «розквіт підприємництва» не залишають надії на такий вихід. На небокраї стабільно спостерігається захід.
У країні просто немає великих споживачів металу. Машинобудування падає, будівництво у глибокій комі. І навіть якщо його «стукнути струмом» за допомогою державної іпотеки та інших заохочувальних варіантів придбання нерухомості широкими верствами населення, то бодай трохи помітний попит на метал з'явиться аж ніяк не одразу.
Залишається останній варіант – зниження курсу гривні. Аналітики всіх ґатунків уже поквапилися заявити, що девальвація національної валюти – чудовий спосіб надати експортерам нового стимулу до розвитку. Мовляв, лише в цьому разі економіка країни зможе розвиватися, й іншого шляху просто немає.
Можна не сумніватися, що від такого розвитку подій експортери точно не залишаться у збитках. А ось усім іншим доведеться зіграти роль відмінника в анекдоті про студента. Пам’ятаєте, бабуся із жалості говорить студентові у трамваї «Давай, я твій плащ потримаю, ти ж, мабуть, відмінник». На що той відповідає: «Це не плащ, це студент Сидоров, ось він саме відмінник».
Чергова девальвація не врятує економіку, ну хіба що вся країна влаштується на роботу до групи відомих товаришів. Якщо не помруть, то впадуть у летаргічний сон усі компанії, орієнтовані на імпорт і внутрішній ринок збуту. Привіт будівельникам!
Деякі галузі, орієнтовані на експорт, теж постраждають. Наприклад, через різке збільшення вартості газу в разі девальвації в нокауті опиниться хімія. Услід за нею – аграрії, оскільки сильно підскочить вартість добрив.
Величезні проблеми з'являться в бюджеті через брак грошей для виплат за зовнішніми боргами. Почне зростати інфляція. Загалом, стануться всім відомі події.
І головне. За кілька років металургам знову захочеться обвалити гривню. Адже девальвація, що сталася чотири роки тому, не змогла пожвавити їхній бізнес. Відбулося лише тимчасове поліпшення, після якого цілком закономірне падіння вниз продовжилося. Тож чергова спроба перекласти свої проблеми на курс і населення країни втрачає свою ефективність. Навіть якщо обвалити гривню до 20 UAH/USD та змусити людей варити метал за їжу, зовнішні ринки не впадуть до ніг наших сталеливарників.
www.kontrakty.ua
Підготував Анатоль БАС

За матеріалами hitjob.com.ua